Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010




НазваниеВипуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010
страница26/42
Дата конвертации29.12.2012
Размер5.48 Mb.
ТипДокументы
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   42

Література


1. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Литературно-критические статьи / Сост. С. Бочаров и В. Кожинов. – М.: Худож. лит., 1986. – 543 с. – С. 121-291.

2. Про дослідження української народної картини з фондів ЧОХМ див., наприклад: Деркач Т. Народна українська картина у колекції ЧХМ // Науковий архів ЧОХМ. – Оп.1. – Спр. 316; Гаврилова С: Народна картина в колекції Чернігівського художнього музею // Родовід, 1997. – № 2 (16). – С. 36-42; Власенко С. Народна картина (з фондів ЧОХМ). Каталог. – Чернігів, 2007. – 4 c.

3. Детальніше про Мамаїв див.: Козак Мамай: Альбом / Автор вступ. ст.: Станіслав Бушак; відп. за вип.: Настя Голтвенко. – К.: Родовід, 2008. – 308  с.

4. Кирилюк А.С. Универсалии культуры и семиотика дискурса. Миф. – Одеса: Изд. Дом “Рось”, 1996. – 143  с.

5. Личковах В., Пономаревська О. “Крин благоуханний”: сигнатура Богородиці у декоративних елементах української народної ікони // Образотворче мистецтво, 2009. – № 3. – С. 16-19.

6. Найден О. Бджола на соняшнику – зозуля на калині (панно-мальовки Марії Приймаченко, жанровий і образний фактори) // Народне мистецтво, 2008. – № 1-2. – С. 9-11.

7. Найден О.С. Українська народна картина. Фольклорний та етноісторич-ний аспекти походження і функцій образів: Автореф. дис. ... д-ра мистецтвозн.: 17. 00. 01. – К., 1997. – 54 с.

8. Решетникова И. Свой-чужой в культуре Киевской Руси // Духовна спадщина Київської Русі: зб. наукових праць / Редкол.: О.В. Александров, А.Г. Баканурський, В.С. Горський (відп. ред.), А.І. Паньков. – Одеса: Маяк, 1997. – Т 2: Мистецтво. Філологія. – 1997. – 188 с. – С. 73-84.

9. Русская мифология. Энциклопедия. М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2007. – 784 с.

10. Топоров В.Н. Древо мировое // Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х тт. / Гл. ред. С.А.Токарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. – Т. 1. А-К. – 671 с. – С. 398 – 406.

11. Флоренский  П.А., священник. Обратная перспектива // Флоренский П.А., священник. Соч. в 4-х тт. – Т. 3 (1). – М.: Мысль, 1999. – С.  46-98.

12. Частник О.С. Універсальне і специфічне в просторово-часовій символіці українського та ірландського традиційного мистецтва (порівняльно-семіотичний аналіз): Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17. 00. 01 / О.С. Частник; Харк. держ. акад. культури. – Х., 2001. – 20 с.

13. Чорна М. Сакральні простір і час в українській народній картині “Козак-Мамай” // Традиція і культура: Матеріали Міжнародної наукової конференції 16-17 грудня 2005 р. – К.: Новий Акрополь. – 2005. – Ч. 1. – 48 с. – С. 43-45.

14. Элиаде М. Миф о вечном возвращении: Архетипы и повторяемость / Пер. с фр. Е. Мурашкинцевой. – СПб.: Алетейя, 1998. – 258 с.


На основе анализа структурно-онтологической схемы украинской народной картины автор определяет её этнокультурный хронотоп как сакральный, персонифицированный и внутренне упорядоченный в соответствии с основной моделью мироустройства.

Ключевые слова: время, пространство, циклическое мировосприятие, народная картина, сакральное, этнокультурный хронотоп, символико-пространственная оппозиция, модель мира, наивизм.


On the basic of analysis of structural-anthological scheme of folk picture author is defining its ethnocultural chronotop as sacred, personificated and inwardly regulated according to basic model of the universe.

Key words: Time, space, mythological consciousness, cyclic attitude, folk picture, sacral, ethnocultural chronotop, symbolic-spatial opposition, model of univers, naivizm.

УДК 27-526.62+27-565.8

Пономаревська О.І.

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ ІКОНОГРАФІЇ
ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ кін. XVIII – XIX ст.
( на матеріалах Київщини та Чернігово-Сіверщини)



З’ясовуються специфічні особливості деяких іконографічних типів Богоро­дичного циклу в народному іконописі північних районів Полісся. Простежуються еволюція та чинники формування певних іконографічних типів, сюжетів, образів, мистецькі особливості народних ікон Київщини та Чернігово-Сіверщини.

Ключові слова: ікона, іконографія, стиль, специфіка, модифікація.


Одне з чільних місць у середовищі сільського або провінційно-міського помешкання з давніх часів було відведено іконам. Такі ікони були незмінним релігійним та апотропеїчним атрибутом української родини. Переважно це хатні, невеликих розмірів або дещо більші, церковні, які виконані на замовлення найбідніших приходів.

Творцем їх був провінційний, сільський або міський, майстер-мирянин, котрий відрізнявся особливим соціальним статусом і працював на певне соціальне середовище, від смаків та уподобань якого залежали якісні та кількісні показники продукції. Консервативність провінційного середовища, яке утримувало у своїй епістемі архаїчні вірування, демонструвала схильність до збереження традиції і обережного ставлення до будь-чого нового та накладала особливий відбиток на роботу богомаза-самоука. Ці твори належать до комплексу пам'яток українського народного іконопису і дотепер залишаються важливим доказом духовно-мистецьких прагнень українства. Тому актуальним завданням сучасного вітчизняного мистецтвознавства є вивчення історії його розвитку, художньо-стильових особливостей, дослідження процесу становлення окремих специфічних рис іконографії. Вважаємо необхідним зауважити, що без врахування регіонального аспекту також неможливо відтворити єдину картину розвитку іконопису в Україні. Дослідження ґенези українських народних ікон ускладнюється значними втратами давніх пам'яток, тому в основному ґрунтується на творах кінця ХУІII-ХІХ століття східної частини українського Полісся, а саме Київщини та Чернігово-Сіверщини.

Серед вітчизняної мистецтвознавчої літератури існує низка публікацій, в яких автори розглядають окремі аспекти народного іконопису, пунктирно окреслюють дане явище українського сакрального мистецтва. Окреслення загальних тенденцій розвитку народної іконописної течії зроблено П.Жолтовським [2]. Результати дослідження центрів народного іконопису Бойківщини, Гуцульщини, Закарпаття викладено в монографії В.Отковича «Народна течія в українському живопису XVII-XVIII ст.»[6]. В.Грешлик простежує закономірності розвитку народного іконопису в регіонах українсько-словацького порубіжжя [1]. Тему елементів народного розпису в українських народних іконах розкрито у коментарях Л.Орел до альбому «Мальоване дерево»[5]. Отже, очевидно, що сучасний стан вивчення народної ікони східної частини українського Полісся, порівняно з іншими регіонами України, є значно складнішим.

У зв'язку з цим залишаються нез'ясованими питання місця, ролі народного іконопису Східного Полісся у загальноукраїнському контексті малярства, основних етапів еволюції, атрибуції творів, специфіки художнього вирішення та кола іконографічних сюжетів.

В рамках поданої статті маємо на меті розглянути специфіку деяких іконографічних типів Богородичного циклу, що дозволить дещо глибше дослідити своєрідність народних ікон Київщини та Чернігово-Сіверщини, сприятиме детальнішому пізнанню вітчизняної художньої спадщини.

Протягом XIX ст. народна іконографія Богородичних образів на теренах вищезгаданого ареалу зазнала значних змін і має чимало модифікацій.

Кінець XVIII-пер пол.XIX ст. позначились проникненням в усталені композиції візантійсько-руського походження барокових алегоричних форм та значень. Запізнілий процес проникнення в народний іконопис українського Лівобережжя елементів стилю бароко неодноразово підкреслювався науковцями і пояснювався консервативністю народної творчості, опором католицькій експансії, неосвіченістю майстрів, віддаленістю регіону від кордонів безпосереднього впливу [4, С. 126].

Н
© Пономаревська О.І., 2010
априклад, зображення «Покрова Пресвятої Богородиці» отримують в Україні нову іконографічну схему: ламається візантійська традиція і композиція перетворюється на різновид світської картини. Серед східнополіських народних ікон зустрічаються як давні варіанти вирішення сцени Покрови, так і нові зразки, котрі з'явились на ґрунті складного загальнокультурного контексту. Популярністю стала користуватися західноєвропейська іконографічна схема «Покрова Богоматері», де Богородиця зображена не на хмарі, а серед людського натовпу з розпростертим над присутніми омофором. Це – змінена іконографія «Маdonna della misericordia», що поступово асимілюється в Україні як «Покрова». Такий іконографічний тип "Мадонни Милосердя" виник в Італії на поч. XIV ст. Цікавий синтез західноєвропейського і східного варіантів іконографічного сюжету набув поширення і в Україні наприкінці ХVІІ – початку ХVПІ століть. Ці ікони прославляли Богородицю як заступницю світських осіб, як-то польські королі та шляхта, українські гетьмани, полковники та інші можновладці. Поступово такі іконографічні типи з’являються і у народних іконах. Прикладом такої синтетичної композиції може слугувати ікона «Покрова Пресвятої Богородиці» з Ніжинського краєзнавчого музею (інв. № ВШ 914, розміри 105 × 75, олія, кінець XVIIІ – поч. XIX ст.). Автор ікони намагався зберегти основи старої іконографії, тому розташовує постать Богородиці поміж небом і землею, яка ніби зависає у повітрі. Тло чітко поділене на небесний світ, позначений червоно-брунатним кольором, та земний – темно-зеленим. Богородиця тримає в руках омофор, під яким знаходяться святий Миколай та юнак у короні царевича з хрестом у правиці, лівою рукою притримуючи меч. Відсутність надписів заважає достеменно з’ясувати, кого саме зобразив художник в образі юнака. З одного боку, враховуючи західноєвропейську традицію малювати світських осіб під Покровом, можна припуститися думки, що це вотивне зображення юнака шляхетського походження, і, отже, ікона написана на замовлення. З іншого боку, ця світська постать ніяк не пов’язується із зображенням святого Миколая й, врахувавши такі символи мученицької смерті як корона, хрест, меч, наявні в іконі, можна розуміти постать юнака як образ одного із святих воїнів. Наприклад, пересічний глядач міг сприйняти цей образ за Іоанна Воїна, оскільки культ його був досить поширений у Північному Поліссі.

Іконографія Богородиці в народному іконописі ХІХ-го ст. північного Полісся зазнає змін не тільки завдяки бароко. Потужним залишається тут вплив іконописної культури Росії та Білорусі через лімітрофність зазначеного ареалу. Національна самобутність російського іконопису, яка великою мірою довгі століття утримувала в собі традиції києворуського стилю, виявляється в особливостях декорування ікон народним орнаментом, відкритій яскравій колористиці, збереженні архаїчно-схематичного пейзажу (лещадок), специфічних рисах типажів та одягу. Яскравим прикладом саме такого впливу є списки Богородиці Чубківської ХІХ ст.

Богородиця Чубківська прославилась на Чернігівщині як чудотворна ікона. За легендою, у 1824 році, коли холера забирала тисячі жертв у с. Чубковичах, що поблизу м. Стародуб (нині територія Росії), мешканці обійшли з іконою навколо села хресним ходом і хвороба відступила [3, С.125]. Очевидно Чубківська Богородиця була популярною і відомою ще й до згадуваних подій, оскільки, за переказами вона датується початком XVII ст., однак ранні списки даної ікони досі, на жаль, невідомі. Один із найкращих зразків Чубківської Божої Матері знаходиться у Чернігівському художньому музеї, написаний чернігівським майстром – ремісником Борисом Лисенковим 1833 року. Ікона, за іконографічним типом, визначається як Одигідрія. Втім, має певні особливості композиції, які співвідносяться з іконографією Христа Пантократора. Богородиця тримає Немовля, в руках котрого царські клейноди – скипетр та держава. Таке своєрідне змішування іконографічних типів говорить про бажання майстрів відійти від суворих канонів іконопису, внести нові елементи, що ускладнюють і, водночас, посилюють метафоричний зміст Одигідріії. Окрім того, російський вплив позначено етнічним покроєм та напівокруглим орнаментальним декоруванням одягу Богородиці й Немовляти. А у списку, який знаходиться у Церкві святої Ганни, що у с.Чубковичі Стародубського району Брянської обл., ікона прикрашена окладом, у якому над образами з’являються корони, котрі за формою швидше нагадують головні прикраси російських царів.

Богородиця Провідниця,образ якої доволі поширений у народному іконописанні зазначеного періоду, іноді приймала незвичну для інших регіонів форму зображення: Богородиці із Немовлям, зовнішність якого нагадує дорослого чоловіка, що підкреслювалось бородою на лику.

Тлумачення такого іконографічного ”тексту“ може бути різним. Пояснити цей іконографічний тип можна, дослідивши вплив культури старовірів. У північних районах Київщини та Чернігівщини численні громади старовірів оселилися після вигнання їх з о. Вєтка у пер. пол. XVIII ст.. Міста Стародуб та Новгород-Сіверський до кінця століття вважалися центрами старої віри. Чимало серед переселенців були іконописцями, які вчили своїй майстерності тих, хто погод­жувався прийняти «розкол». Таке навчання давало місцевим мешканцям додатковий заробіток, а тому, поступившись своїми релігійними принципами, перехрещувались за старовірським обрядом. Потім знову повертались зі скитів додому й забували про свою присягу [5, С.240].

Як відомо, старовіри навіть у ХХ столітті зберігали чистоту православного іконописного письма. Втім, часто впадали у своєрідне ізографічне тлумачення релігійних догматів. Одним із постулатів, котрий дав велику кількість іконографічних варіантів, був догмат про Непорочне Зачаття й диво народження Христа від Діви Марії. У деяких колах старовірів вчили, що Христос лише перетворився у видиме тіло та увійшов, так би мовити, сформованим у чрево Марії й народився дорослим чоловіком. За списками XVIII- XIX ст. “Бесіди трьох святителів”, котрі були надзвичайно популярними серед старовірів, трактується, що дух святий зійшов не на Святу Діву, а у неї. Професор Харківського імператорського університету Є.К.Рєдін стверджував, що у заміні одного прийменника іншим міститься цікава сторінка історії церкви, літератури, мистецтва, адже у джерелі зазначається : « Кто небес не остави и на землю сниде. О! Господь посла Дух святой во святую Деву и вселися сын слово Божие –Бог и человек есть» [8, С.131]. Автор підкреслює, що існує ще кілька підстав до існування такої єресі – це віщування Давида ( Пс. 44, 11, Ієр. VII, 24) і слова із послань Григорія Неокесарійського, які стверджують, що Святий Дух зійшов у Непорочний храм через слухання. У XVI-XVII ст. іконографія подає задля наочного вияву таких тлумачень Непорочного Зачаття деякі цікаві композиції.

Дуже близькою до інтерпретації Є.К.Рєдіна є концепція В.Проппа про мотив чудесного народження героя-спасителя: «Мотив чудесного народження героя один з доволі поширених мотивів світового фольклору, зокрема, казки. Однак він відомий не тільки у казці. Непорочне зачаття є, наскільки можна судити, в усіх світових релігіях – від найперших і примітивних до пізніших, включаючи християнство», відтак «з цих чудесно та непорочно зачатих богів не складає виключення і Христос» [7, С.206-208]. На думку В.Проппа, в основі деяких форм чудесного народження героя-спасителя лежить уявлення про повернення померлого, тобто реінкарнація задля спасіння та позбавлення людей від негараздів. Мотив чудесного народження тісно пов’язаний з іншим мотивом – швидкого зростання героя. За народною логікою, померлий, що повинен стати спасителем людей, має повернутися через дивовижне народження вже дорослим. Щоправда, народжується він у вигляді дитини, оскільки жінка не може народити дорослого, але миттєво перетворюється у такого [7, С.237-238]. Враховуючи процес фольклоризації, який проходила у своєму розвитку народна ікона внаслідок довготривалого співіснування християнства, народних вірувань та впливу фольклорної традиції, таке припущення щодо інтерпретації іконографії Богородиці з Немовлям-дорослим може бути імовірним. Ця композиція свідчить про збереження давніх архаїчних вірувань, про чудесне народження героя, яким і уявлявся Спас у північних районах Полісся.

Іншою є думка мистецтвознавців Львівського Інституту релігієзнавства, котрі ознайомившись з вищеозначеною іконографією розцінили її як своєрідну інтерпретацію композиції «Пьєта» ( дискусія секції «Сакральне мистецтво» на XVI міжнародній конференції «Історія релігій в Україні»).

Незважаючи на близькість російським кордонам, народний іконопис Північного Полісся майже не зазнав впливу класицизму. Елементи класицистичного стилю виявляються лише подекуди в іконах майстрів з ознаками початкової навченості та в кустарних іконах. Насамперед, можемо виокремити неіконописне моделювання об’єму ликів та рук. Вохріння, пробіли, висвітлення, техніка сплаву шарів фарб поступаються місцем світло-тіньовому моделюванню. На зміні чи інтерпретації іконографічних типів вплив «великого» стилю практично не позначився.

Отже, особливості іконографії богородичних сюжетів народних ікон Північного Полісся залежали від загального процесу розвитку іконопису в Україні і, в той само час, були явищем, залежним від культурно-історичного розвитку регіону. Дослідивши окремі аспекти іконописання образу Пресвятої Богородиці зазначеного періоду можемо констатувати, що розвиток іконопису синтезував видозміни, що відбувалися в мистецтві Росії та Білорусії, мав певний ряд модифікацій, притаманних Поліському регіону. Цьому сприяли як об’єктивні чинники, а саме проникнення в іконографію елементів українського бароко і майже повна відсутність елементів класицистичного стилю, так і суб’єктивні – північні райони Чернігівщини перебували під впливом культури старовірів. Вагомим, якщо не основним, чинником народного іконопису стала фольклорна традиція, що живила народну творчість та фантазію богомазів.

1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   42

Похожие:

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconВісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2008. Вип. 11. 288 с
Висвітлено актуальні філософські, політологічні, культурологічні та психологічні проблеми розвитку духовного світу людини, проаналізовано...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconПазенок В. С. (голова)
Наукові записки кутеп: Збірник наукових праць. Серія: філософські науки. Вип. 6 / Редкол. Пазенок В. С. (голова). К.: Кутеп, 2009....

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconСписок литературы Александров И. А., Половян А. В., Тарасова М. Ю. Классификация объектов загрязнителей окружающей среды // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 31-2
Александров И. А., Половян А. В., Тарасова М. Ю. Классификация объектов загрязнителей окружающей среды // Наукові праці Донецького...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 icon3 Київ 2010 Інформаційний бюлетень системи нті випуск №3 липень – вересень 2010 р
Призначений задля постійного інформування організацій, які зацікавлені співпрацювати з Укрінтеі та регіональними органами науки,...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconМагістр”, „спеціаліст” львів-201 1 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія”
Основні історичні концепції історії філософії як специфічної форми наукового знання. Історія філософії І філософія. Значення історико-філософського...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconВісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: «Психологія». 2010. №902. Вип. 43. С. 104-107
Кочарян А. С., Кожина М. Ю. Особенности структуры материнства у беременных женщин с разным типом полоролевой идентичности // Вісник...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconМіністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет
Практикум для самостійної роботи при вивченні курсу «Культурологія» для студентів І курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей....

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconКнига в Україні 1861-1917 : Матер до репертуару укр книги. Вип. 12, Ч. 1
Вісник №1/2 : Серія: Історія І філософія науки І техніки Вип. 17 / Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара; Відп...

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconНаукові записки Луганського національного університету. Серія «Філологічні науки». Науковий простір дискурсології: ретроспективно-проспективний вимір : зб наук праць. — № 2 (34). — Луганськ : Вид-во дз «лну імені Тараса Шевченка», 2011. — 388 с

Випуск 75 Серія: філософські науки другі кулішеві читання з філософії етнокультури чернігів 2010 iconНаукові записки Луганського національного університету. Серія «Філологічні науки». Науковий простір дискурсології: ретроспективно-проспективний вимір : зб наук праць. — № 1 (33). — Луганськ : Вид-во дз «лну імені Тараса Шевченка», 2011. — 358 с

Разместите кнопку на своём сайте:
dop.uchebalegko.ru



База данных защищена авторским правом ©dop.uchebalegko.ru 2013
обратиться к администрации
dop.uchebalegko.ru
Главная страница