Історія держави І права україни




НазваниеІсторія держави І права україни
страница1/18
В А Рибалко
Дата конвертации03.01.2013
Размер2.6 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Рибалко В.А.

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

навчально-методичний посібник

Донецьк 2008

ББК: х8р.ЗО


В.Рибалко, канд. істор. наук, доц.

І.С Щебетун, канд. юрид. наук, доц. Л.О. Кругова, канд. істор. наук, доц.
Історія держави і права України: Навчально-методичний по­сібник / В.А. Рибалко. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - 236 с.

Містить методичні рекомендації до вивчення ключових тем курсу «Історія держави і права України» та плани семінарських занять, тематику контрольних робіт і структурно-логічну схему їх виконання, тематику курсових робіт, перелік екзаменаційних за­питань з навчального курсу, навчальну літературу до кожної те­ми, хронологію найважливіших подій.

Розглядається суспільний устрій, державний лад і право дер­жавних об'єднань на території сучасної України з давніх давен до сьогодення.

Для студентів усіх форм навчання спеціальності "Правознав­ство" і тих, хто цікавиться питаннями історії держави і права України.

Автор виражає особливу подяку за участь у підготовці мате- ріалов навчально-методичного посібника Фарберову Ігору Во­лодимировичу, Чанглі Кристииі Георгіївні, Сергееву Едуарду Васильовичу.

Автор Рецензенти:

Затверджено на засіданні кафедри державно-правових дисциплін.

Протокол №6 від 29.01.2008 р.

©Донецький національний університет, 2008 ©В.А.Рибалко, 2008

Зміст


ПЕРЕДМОВА

З навчального курсу «Історія держави і права України» студенти дізнаються про боротьбу українського народу за здійс­нення його вікової мрії - утворення незалежної, самостійної дер­жави. Позаду залишився багатовіковий шлях державно-правового розвитку українського народу, на якому були і яскраві перемоги, і прикрі помилки, і трагічні поразки. Але завжди народ України прагнув до національної державності, любив свою Батьківщину, сподівався на краще життя.

В умовах незалежності в українців з'явилась унікальна мо­жливість відродити свою історію і національну пам'ять. Сьогодні у нас є все необхідне для написання правдивої історії державнос­ті свого народу.

Засвоєння історичного державно-правового досвіду Украї­ни допоможе студентам визначити власну громадську позицію, з'ясувати складності сучасного життя, розширити юридичний кругозір.

Інформаційно-методичне забезпечення курсу складають підручники, посібники, збірники документів, спеціальна теорети­чна та довідково-енциклопедична література. Перелік її надається до кожної теми.




І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ»

ВСТУП

Студенти повинні знати, що історія держави і права Украї­ни є історико-юридинною наукою. Вона виконує пізнавальну, прогностичну і виховну функції. Предмет історії держави і права України складають закономірності зародження і розвитку держа­вно-правових інститутів на території сучасної України з давніх часів до сьогодення. Історія держави і права України базується на методологічних принципах історизму, об'єктивності, системності, науковості та плюралізму наукового пізнання. Історіографія істо­рії держави і права України бере свій початок ще з літописних матеріалів ХІ-ХІІ ст. і проходить великий науково-пізнавальний шлях від фрагментарності державно-правових сюжетів до фун­даментальних сучасних досліджень у монографіях, хрестоматій­них збірниках, енциклопедичних виданнях, посібниках тощо. В умовах незалежності України розробка об'єктивної історії держа­ви і права продовжується і має великі творчі перспективи.


Тема 1. Рабовласницькі держави і право на території Північного Причорномор'я (середина І тис. до н.е. - V ст. н.е.)

Висвітлення проблеми зародження і розвитку державо­творчих процесів на території України треба починати з по­яви кочових племен у Північному Причорномор'ї, які пер­шими стали на шлях державотворення в середині І тис. до н.е.

Насамперед зазначте, що першим народом Східної Європи, спра­вжнє ім'я якого зафіксовано у відомих нам писемних джерелах, були кіммерійці. їх первинне державне об'єднання мало назву Кіммерія (IX-VII ст. до н.е.) зі столицею Кіммерик у Криму. Ця протодержава досить часто воювала зі своїми сусідами, захоп­люючи багато полонених, яких згодом перетворювали на рабів. На півдні Криму існувала протодержава таврів - Таврика (ІХ-І ст. до н.е.). Влада в ній належала родовій аристократії. Для боротьби із загарбниками таври споруджували навколо своїх поселень мо­гутні фортифікаційні укріплення.

На межі VI - IV ст. до н.е. відбувається поступове станов­лення класового суспільства та формування рабовласницької держави у Скіфії: могутнім скіфським царем був Атей, який за­хопив владу, об'єднав усю країну від Азовського моря до Дунаю і перетворив Велику Скіфію в могутнє царство. Влада царя стала спадковою і необмеженою. Правова система у Скіфії грунтувала­ся на звичаях, рішеннях народних зборів і постановах царів. Но­рми права захищали життя, майно і привілеї царської сім'ї та всієї рабовласницької верхівки. Більш удосконаленим державним утворенням стала Мала Скіфія у Криму.

Надалі мова повинна йти про грецькі міста-держави Півні­чного Причорномор'я (VII ст. до н.е. - III ст. н.е.). За формою правління вони були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками. Органами державної влади тут виступали народні збори, рада міста і виборні колегії (магістра­тури). Право за своїм змістом і формою було подібне до правової системи афінської полісної демократії. Найбільш чітко регламен­тувалися право власності, право володіння, зобов'язальне право. Найтяжчими злочинами вважались злочини проти держави, ра­бовласників, посягання на приватну власність. За правопорушен­ня призначалися штрафи, конфіскація майна, смертна кара.

Державний устрій Боспорського царства (V ст. до н.е. - VI ст. н.е.) поступово втрачав демократичні традиції і трансформу­вався в монархію. Джерелами права тут виступали нормативні акти грецьких полісів-міст, закони Боспора, звичаї місцевих пле­мен. У степовому Причорномор'ї виникло (III ст. н.е.) ще одне протодержавнє об'єднання - Гетика. Столиця цієї феодальної держави готів знаходилась поблизу одного з порогів Дніпра - так зване "Дніпрове місто".

Всі вищеназвані держави стали першими державними утвореннями, що виникли на території сучасної України. Вони не були суто українськими, але певною мірою вплинули на розвиток українського державотворення.Тема 2. Держава і право Київської Русі (VI-XII ст.)

Відлік українського державотворення розпочався з раннього середньовіччя, коли на основі східнослов'янських племен виникла Київо-Руська держава. Процес державотво­рення визначався розвитком продуктивних сил і виробничих від­носин. Слід наголосити на тому, що зародками державної влади були такі інститути публічного управління союзів племен, як: князі, рада старшин, віче, дружина. Треба також простежити хро­нологію і сутність етапів політичної консолідації східнослов'ян­ських племен. У цілому формування єдиної Києво-Руської дер­жави було тривалим і складним процесом. Бажано проаналізува­ти концепції походження Київської Русі (норманська, антинор- манська, пантюркська та сучасний погляд науковців на цю про­блему).

Значної уваги потребує вивчення суспільного ладу, основу якого складали феодальні майнові відносини, і категорії населен­ня (вільні, напіввільні, невільні). Верхівку вільних людей стано­вили князь та його дружина ("княжі мужі"). В XI ст. злилися в одну групу княжі мужі і земська знать. Так з'явилося боярство, яке брало участь у боярських радах, адміністраціях, вічі. Бояри мали особисту власність; їх життя охоронялося подвійною вірою (кримінальний штраф); при відсутності синів вони мали право передавати спадщину дочкам; бояри були звільнені від сплати податків. Боярство не було замкнутою кастою. До вільних.людей належало також духовенство, яке поділялося на чорне (ченці) і біле (священики, диякони, дяки, паламарі, причетники). Середня група вільних людей в основному мешкала у містах (але вільні і рівноправні мешканці міст вже залежали від великих феодалів). Нижчу групу населення становили селяни-смерди, які володіли землею і худобою, платили певні податки, відбували військову повинність із власною зброєю і кіньми. Закон охороняв особу та господарство смерда. З розвитком феодалізму число незалежних смердів зменшується.

Численну групу напіввільних людей становили закупи. Це були смерди, які тимчасово втратили свою волю, взявши у госпо­даря "купу" в борг (гроші, зерно, худобу тощо). Але, повернувши борг, вони знову могли стати вільними. Закуп міг жити і працю­вати на землі свого хазяїна, а міг мати і власне господарство, двір і майно. Закон якоюсь мірою захищав його. А за крадіжку або втечу перетворював його на холопа.

Невільні люди спочатку називались челяддю, а потім холо­пами. Холоп фактично не мав ніяких прав і особистої власності. За нього відповідав господар. За певних умов холоп міг стати ві­льним (викупитися на волю, бути звільненим господарем). Осно­вними джерелами холопства були полон, шлюб з невільною осо­бою, народження від холопів, продаж у неволю при свідках тощо. З холопів походила основна маса ізгоїв (ті, хто вибув зі своєї со­ціальної групи населення, але ще не вступив остаточно до Іншої). Отже, суспільство було феодальне, різнополюсне, строкате. Воно мало цілу низку суперечностей і мало перспективи розгортання класової, антифеодальної бороть&^сналіз державного ладу Ки­ївської Русі розпочніть з визначення типу держави і форми прав­ління. Це -ранньофеодальна монархія. Великий князь мав необ­межену владу (монарх). Він був воєначальником, очолював адмі­ністрацію і суд, мав пріоритет у законодавстві, впливав на церко­вні справи, визначав зміст дипломатичних стосунків.

Важливою ланкою княжого управління стала Боярська Рада - дорадчий орган влади. Феодальні з'їзди (снеми) збиралися Ве­ликим Князем і вирішували ключові питання суспільства. Своє­рідним і найстарішим за віком органом влади було віче. У Київ­ській Русі віче не мало визначеної компетенції і порядку скли­кання. Участь у ньому брали голови родин. Вони вирішували всі питання за принципом більшості серед присутніх. Найчастіше ві­че розглядали питання обрання і затвердження князя, війни і ми- ру^ІЦодо системи управління, то в Київській Русі вона не була чйко визначена. На перших етапах державності функціонувала десяткова система управління. Вона збереглась від часів воєнної демократії і допомагала виконувати адміністративні, фінансові, господарчі й інші функції. Із розвитком феодальної державності набула силу двірцево-вотчинна система управління, центром якої був палац Великого князя з усіма його службовцями. Представ­никами князя у містах були посадники, яким допомагали княжі тіуни, вірники, мечники, отроки. Усі вони виконували адмініст­ративно-судові функції. Боярські вотчини поступово звільнялися від князівської юрисдикції. Органом самоуправління була сільсь­ка територіальна община (верв). Єдиною державною релігією Ки­ївської Русі стало християнство.

Зверніть увагу на судово-процесуальну сферу Київської Русі. Суд не був відокремлений від адміністрації. Княжий суд вів сам князь, або його посадники та тіуни. Бояри-власники мали право суду населення у своїх вотчинах. Церковний суд розглядав усі правопорушення духовенства, а також деякі справи простих людей (злочини проти моралі, порушення церковних законів, ро­динні сварки, чародійство тощо). Сам судовий процес мав змага­льний характер і відповідні стадії (заклич, "свод", "гоніння слі­ду"). Судовими доказами були: свідчення послухів та видоків (очевидців), суди божі, присяга, жереб і власне зізнання (хоча пам'ятки права не вказують на останній судовий доказ). Судове рішення виносилось в усній формі.

Тепер дайте характеристику права Київської Русі. Основ­ними джерелами права були: звичаєве право (найдавніше джере­ло), договори Русі з Візантією (у них виражене змішане русько- візантійське право, що містило норми кримінального, цивільного та міжнародного законодавства), княже законодавство (було від­бито в договорах князя з народом та княжих грамотах), церковні устави (перш за все для церковного судочинства; найважливіші з них - церковні устави Володимира і Ярослава), Руська Правда (відома пам'ятка права Київської Русі в трьох редакціях).

Вивчаючи питання цивільного права, наведіть приклади охорони приватної власності на землю, регламентації зобов'язань (вони виникали з нанесення шкоди і з договорів), найбільш по­ширених договорів (купівлі-продажу рухомого майна, договір позики, договір поклажі, договір особистого найму, устав банк­рутства). У спадковому праві розрізняйте спадкування за запові­том і за законом; батьківський двір переходив до молодшого си­на, старші сини одержували свою долю; ні мати, ні дочки не пре­тендували на спадщину, за виключенням дочок бояр і дружинни­ків.

У кримінальній галузі права поняття "злочин" трактувалось як образа, що наносила матеріальні та моральні збитки (дещо піз­ніше - й як порушення закону); суб'єктами злочину могли бути тільки вільні люди; життя, честь і майно феодальної верхівки су­спільства захищались більш суворими покараннями, у порівнянні з простою вільною людиною, а холоп взагалі не захищався зако­ном. Суб'єктивною стороною злочину виступали намір та необ­ережність. Злочини поділялися на державні, проти особи, майно­ві, проти релігії, сім'ї і моральності. Серед видів покарань були: потік та пограбування (вигнання злочинця й конфіскація його майна), віра (грошове стягнення, яке йшло на користь князю), продаж (штраф, який також забирав князь); відшкодування збит­ків здійснювалося теж за допомогою штрафів (головництво, урок, повернення крадених речей тощо).

На завершення зазначте, що головний осередок Київської Русі склався на території сучасної України, а Середнє Подніп­ров'я з Києвом було центром об'єднання різних слов'янських племен. У межах Русі одночасно відбувався процес етногенезу українців, росіян і білорусів.

Тема 3. Держава і право феодально роздробленої Русі (30-ті роки XII - перша половина XIV ст.)

Треба показати, що процес роздроблення і занепаду Київської Русі був фактично закономірним результатом її розвитку в ХІІ-ХІУ ст. Подібне не раз траплялося і з країнами Західної Європи. В Києво-Руській державі це, на жаль, привело до відокремлення князівств, кризи єдиної дипломатії та погір­шення обороноздатності.

Але традиції державотворення продовжували розвиватися навіть в умовах монголо-татарської навали. їх підживлювали і подальший розвиток продуктивних сил суспільства, і диферен­ціація власності на землю, і піднесення Галицько-Волинської держави.

Роль Галицько-Волинського князівства н подальшому розвитку української державності взагалі важко переоцінити. В неоднозначних умовах феодальної роздробиці воно гідно репре­зентувало себе як спадкоємець Київської Русі. Визначну роль у житті Галицько-Волинської держави відігравали князь, боярсь­ка рада і віче.

Авторитет великих князів підтримували дуумвірати, ко­ролівські титули, боротьба проти крамольного боярства, опора на певні верстви населення.

На Галицько-Волинській землі раніше, ніж в інших зем­лях Русі склалося розвинене центральне та місцеве управління. Чітко функціонували суд та процес. Реформоване військо успі­шно протистояло зовнішнім агресорам. Джерелами права були звичаї, Руська Правда, князівське законодавство, магдебурзьке право, церковне право. Меншою, на відміну від інших кня­зівств, була залежність Галицько-Волинської держави від мон- голо-татарської Орди.

Однак високий рівень політичного розвитку держави був підірваний припиненням князівської династії, послабленням доцентрових сил, віроломною політикою Орди і північно- східних князів, агресивністю сусідніх держав. Зрештою, полі­тично роз'єднані землі України-Русі потрапили під владу Поль­ського королівства і Великого князівства Литовського.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Добавить в свой блог или на сайт

Похожие:

Історія держави І права україни iconСучасні тенденції розвитку держави та права україни збірник наукових праць випуск миколаїв 2007 удк 34
України. Автори, включених до збірки статей, намагаються запропонувати нові, власні підходи до вирішення питання оптимізації державотворення...

Історія держави І права україни iconМетодичні рекомендації для написання та
Робоча навчальна програма з дисципліни «історія держави І права зарубіжних країн»

Історія держави І права україни iconУніверсальний профіль, художньо-естетичний напрям, спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов, загальноосвітні навчальні заклади з українською мовою навчання
У 2010 —2011 навчальному році учні 6 10 класів навчатимуться за програмою “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 11 класи”, котра...

Історія держави І права україни iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису Стефанчук Руслан Олексійович
Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки І техніки України

Історія держави І права україни iconМіжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Київ 2010
Шемшученко Ю. С. директор Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни, доктор юридичних наук, професор, академік нан...

Історія держави І права україни iconНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького нан україни на правах рукопису Швець Віктор Дмитрович
Розділ загальна характеристика земельних правовідносин за участю органів державної влади

Історія держави І права україни iconНавчально-методичний комплекс зі спецкурсу «принцип верховенства права як засада правового розвитку сучасної україни» Київ- 2012
Укладач: доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави І права Братасюк М. Г

Історія держави І права україни iconНавчально-методичний комплекс з курсу Інтелектуальна історія єврейського народу для студентів денної та заочної форм навчання Укладач
З проголошенням політичної незалежності України й декларування її подальшого розвитку як демократичної держави проблема вивчення...

Історія держави І права україни iconМиколаївський комплекс Новітні наукові дослідження держави І права 2011 Том 1 Збірник наукових праць
Президент Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії...

Історія держави І права україни iconНовітня історія України
Укладачі: Академік нан україни, доктор історичних наук, професор Литвин Володимир Михайлович

Разместите кнопку на своём сайте:
dop.uchebalegko.ru



База данных защищена авторским правом ©dop.uchebalegko.ru 2013
обратиться к администрации
dop.uchebalegko.ru
Главная страница